Шановні дніпропетровці,
дорогі співвітчизники!
Щиро вітаю вас із 80-річчям створення Дніпропетровської області!

За свою славетну історію Дніпропетровщина пройшла роки становлення, зміцнення, злету, важких воєнних випробувань, повоєнної відбудови, твердого поступу вперед, і вже у наші дні – розбудови незалежної Української держави.

Нині область – серед регіонів-лідерів модернізації. Тут успішно розвивається соціальна сфера, створено сприятливий інвестиційний клімат, збільшується виробництво товарів, будуються інфраструктурні об’єкти та ремонтуються дороги.

Здано в експлуатацію першу чергу об’їзної дороги, споруджуються медичні заклади.

Кривий Ріг уже отримав сучасний перинатальний центр. У Дніпропетровську він наразі будується, і те, що заплановано, – буде гордістю не тільки місцевої, а й державної медицини. Я в цьому переконаний.

Всі досягнення Дніпропетровської області за останні два роки – це тільки початок великого шляху з відродження та розквіту Придніпров’я та всієї України.

У цей світлий день 80-річчя області від усього серця бажаю вам міцного здоров’я, щасливої долі, родинного благополуччя та нових звершень в ім’я процвітання рідного регіону та всієї України!

Дорогі друзі!

Аналізуючи пройдене, я часто замислююсь над тим, чому так складно нам даються зміни? Чому інерція, а інколи і консерватизм, сильніші за бажання рухатися вперед?

І що нам, врешті-решт, заважає швидко та успішно створити наше «економічне українське диво»? У мене є своя відповідь на ці запитання.

Перш за все – розповсюджені в суспільстві звичка та стереотип виживати поодинці, ставлячи власні інтереси попереду суспільних і державних.

Я, безумовно, розумію людей, адже за роки незалежності вони пережили чимало різних лих, економічних і політичних криз.

Але ж наш з вами обов’язок – своєю справою та результатами довести кожному співвітчизнику, що ми здатні бути сильними у світі, справедливими і заможними – у власному домі.

По-друге, до останнього часу ми усі користувались спадщиною, мало опікувалися створенням нової національної економіки, нового виробництва, нової освіти та медицини.

Я хотів би сказати, що ресурс минулого вже майже вичерпано, і без нових проектів і глибоких змін ми не зможемо розвивати країну.

Тому при кожній нагоді підкреслюю: у курсу на глибоку модернізацію немає і не може бути альтернативи. Саме ця ідея об’єднає нас не на словах, а в конкретних справах.

Третє, нашу державу мов іржа роз’їдає корупція та бюрократизм. Ця проблема нам знайома з історії, її не так просто подолати, як здається на перший погляд.

У минулому році ми прийняли нове антикорупційне законодавство, активно працює зараз антикорупційний комітет при Президентові України.

Проте якісно змінити ситуацію ми зможемо лише спільними зусиллями і за умови, що наші співвітчизники дійсно відчують себе громадянами своєї держави.

Окрім того, ще раз хочу нагадати усім про втрачений час. Лише уявіть собі: кілька останніх років поспіль, як раніше говорили – «п’ятирічку», країну розгойдували політичні кризи, скандали.

Ми були на межі втрати керованості та навіть банкрутства держави. Як наслідок, Україна опинилася серед тих країн, що найтяжче і найважче пройшли першу хвилю глобальної економічної кризи.

За лічені місяці 2008–2009 років Україна втратила більше ніж 20% промислового виробництва, понад 15% ВВП. Такий удар буває тільки під час війни.

Відновлення керованості економічних процесів, формування ефективної та збалансованої виконавчої вертикалі – саме ці першочергові завдання ми вирішували з перших місяців після виборів 2010 року.

Ми поєднали два завдання – стабілізація і початок реформ. І я вважаю, що це було єдино правильне рішення, хоча воно й не популярне. І не важко було передбачити, що в основі цього рішення не було бажання популістське – шукати рейтинги, а було бажання врятувати країну.

На прикладі кризи в країнах Євросоюзу ми ще раз переконалися, що спроби пережити, пересидіти, зволікання з реформами – це шлях до прірви.

Тому зараз, в умовах непростої «другої хвилі» світової кризи, ми стали трошки міцнішими, створюється потенціал для посткризового розвитку.

У той же час, зверніть увагу, скільки політиків – наших опонентів, стали розгубленими і шукають привід для нової кризи, провокують суспільство. І це вони почали робити зразу після виборів, не пропонуючи нові ідеї, не пропонуючи шлях розвитку країни, альтернативу, так як це роблять в інших країнах світу, а розпочали боротьбу за владу.

На жаль, багато політичних гравців просто не вміють, як кажуть, грати по правилам закону і політичного діалогу. Але ми мусимо набратися терпіння.

Шановні друзі!

Мені зараз часто дорікають в тому, що реформи в Україні відбуваються повільно, рівень економічних зловживань – високий, як і раніше, а у зовнішній політиці немає гучних перемог.

Я розумію, що у нас ще мало очевидних результатів, що, як то кажуть, можна побачити чи торкнутися рукою. Але категорично не погоджуюсь з тими, хто не помічає чи не хоче помічати змін.

Не всі ці заходи зустріли розуміння та підтримку. Адже за багато років у нас сформувалась унікальна ситуація, коли майже весь бізнес знаходиться в напівтіні, живлячи тим самим корупцію та обезкровлюючи бюджет.

Життя за новими правилами не викликає захоплення і в бюрократії, і в окремих підприємців.

Наступне. За ці два роки нам вдалося відтворити економічне зростання. Зростання ВВП, за підсумками 2010 року, було більше 4%, а 2011 року становило понад 5%.

Важливо, що забезпечено, передусім, стійке зростання галузей реального сектора економіки, зокрема, промисловості, сільського виробництва, будівництва.

У 2011 році вдалося зламати негативні тенденції у сфері інвестиційної діяльності. Якщо в 2010 році ми мали приріст інвестицій біля 1% – 0,9%, то вже у 2011 – зростання інвестицій більше 21%, тобто фактично інвестування в Україні не тільки відновлено – воно значно пожвавлено.

Реформи системи державних фінансів, проведені в Україні в 2010-2011 роках, стали наймасштабнішими за останні десять років.

Завдяки ухваленню нової редакції Бюджетного кодексу вдалося досягти низки позитивних зрушень щодо збалансування системи державних фінансів, підвищення ефективності розподілу та використання бюджетних ресурсів, посилення стратегічної спрямованості та запровадження інноваційних інструментів бюджетної політики.

Було зроблено вагомі кроки щодо зміцнення фінансової бази місцевих бюджетів і забезпечення ефективного та збалансованого розвитку територій.

Підготовлено та впроваджується цілий пакет національних проектів – «Нове життя», «Відкритий світ», термінал для скрапленого газу та інші. Це не просто гучні назви, це індикатори росту економіки. Це ті проекти, які дадуть можливість і підсилити економіку, і йти шляхом покращення умов наших громадян.

Позитивна макроекономічна динаміка дала нам реальну можливість покращити соціальні стандарти, зокрема підвищити мінімальну заробітну плату та мінімальну пенсію.

Значно збільшено окремі соціальні виплати. Наприклад, постійно збільшується допомога при народженні дитини.

Розпочато реформу солідарного пенсійного забезпечення.

Активно впроваджується нова регіональна політика. У 2012 році ми робимо акцент на розвиток територій. Саме в регіонах мають на повну потужність розгорнутись подальші реформаційні зміни. Почала ефективно працювати Рада регіонів. Вважаю, що ефективно працює Комітет реформ. Рада регіонів та Уряд сьогодні стали справжнім «керуючим центром» модернізації.

Ми повернулися до конституційного процесу. Створюється Конституційна Асамблея, до якої увійдуть представники наукових та експертних кіл, громадські організації.

Не секрет, що зараз лунає багато нарікань щодо створення Асамблеї, а деякі опозиційні партії навіть заявили, що не братимуть участі в її роботі.

Скажу так: може й непогано буде, якщо політичні партії почекають, поки фахівці напрацюють свої пропозиції та проведуть широкі публічні дискусії. Ми на практиці це побачили.

Іноді корисно просто послухати розумних людей, як кажуть, без «ток-шоу» політичних та популістської пропаганди.

У зовнішній політиці ми зробили цілу низку серйозних кроків, що, на мою думку, суттєво посилили наші позиції. Ми проголосили позаблокову політику, закріпили цю тезу в Законі про основні засади зовнішньої та внутрішньої політики.

Розраховуємо, що вже в цьому році документ буде парафовано.

Україна активно бере участь у міжнародному процесі контролю за нерозповсюдженням ядерних матеріалів. Ми суттєво нарощуємо свою присутність у нових центрах зростання – як на Сході, так і на Заході та Півдні.

Ми маємо власну позицію щодо розвитку відносин із країнами Латинської Америки, Азійсько-Тихоокенського басейну, країн Африки. Що стосується розвитку відносин із країнами Митного союзу, ми запропонували формулу «3+1», яка є, безумовно, для нас цікавою та актуальною, як і для більшості країн СНД, що також шукають свою модель співпраці з цим інтеграційним об’єднанням.

Шановні співвітчизники, колеги!

Модернізація країни – це не лише економіка. Це ще й психологія, ідеали, цілі на майбутнє.

Сьогодні ми стикаємося з проблемою консервативності, подвійної моралі, інколи безпринципності.

Багатьом потрібно навчитися і діяти, і мислити сучасно, довіряти, переймати кращий світовий досвід в економіці та державному будівництві. Треба підтягувати молоді кадри.

Власне в ідеї модернізації закладено новий гуманістичний сенс розвитку, своєрідний культурний прорив у майбутнє.

Єдиний гуманітарний та інформаційний простір, якісна освіта та виховання, розвинена медицина, нові підходи в управлінні, сучасна інфраструктура – це ті цілі, заради яких ми проводимо реформи в економіці, соціальній сфері, секторі безпеки.

Наша мета – європейська Україна з лідерськими якостями.

Мрію про той час, коли українське громадянство буде престижним, а життя та власна справа в Україні стануть предметом гордості. Я вважаю, що це і мрія, і наш національний напрямок.

У нас з вами є спільний шанс побудувати таку країну.

Дякую за увагу.