Відділ освіти виконавчого комітету Жовтоводської міської ради

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Чорнобиль… Слово це стало символом горя і страждання, покинутих домівок

20 квіт. 2021
20 квітня 2021 року в КЗЗСО «Перспектива» відбулася презентація другої книги «Відлуння рудого лісу в жовтій воді» бібліотекарям закладів освіти міста. Презентували видання люди, дякуючи яким книга вийшла друком: ліквідатор аварії на ЧАЕС Сікун Віктор Андрійович, голова Жовтоводської організації ветеранів Кучер Лідія Василівна, представники ветеранської організації - Покуліта Людмила Андріївна, Чепіга Анатолій Сергійович.

Чи багато ми знаємо про Чорнобиль? Так, багато і  різне. І все ж поява цієї книги – явище закономірне. Адже  це видання –  авторський  колективний проект , який розповідає про  жовтоводців різних підприємств,  організацій, установ міста, людей різних   професій: слюсарів, електриків, зварювальників, водіїв, машиністів, медичних працівників, кухарів, будівельників, які брали безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії  однієї з найстрашніших катастроф XX століття.

Минуло 35 років від того дня, коли Україну спіткала страшна трагедія – техногенно-екологічна катастрофа, спричинена вибухом реактора четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції, яка нанесла непоправної шкоди довкіллю та здоров’ю людей. Якби не подвиг простих людей, які, ризикуючи власним життям і здоров’ям, врятували нас від подальшого поширення радіації, то важко навіть спрогнозувати повні масштаби трагедії не лише для України, а й всього світу. Низький уклін всім,  хто боровся зі страшною бідою. Священна пам'ять про Ваш подвиг не згасне у віках і збережеться в серцях народу.

Невпинно летять роки, приходять нові покоління, але ми маємо усвідомлювати своє минуле, аби з упевненістю дивитися у майбутнє. Гіркий запах Чорнобилю назавжди увійшов у долю України. Вже 35 років ми живемо у післячорнобильській ері, під знаком зловісної зірки. У пропонованій книзі   розповіді про людей,  яких ми не  маємо права  забувати. Повертаючись в минуле,  згадуємо і схиляємо голови перед пам’яттю тих, кому зобов’язані життям.