15 лютого – День ушанування учасників бойових дій на території інших держав
Вони цю повагу тернистим життям заслужили
Важко залишитися байдужим, коли чуєш це слово – Афганістан. Дуже багато зв’язків – непростих, неоднозначних – поєднали нас із цією далекою та такою близькою країною, до якої, починаючи з 1979 року, було введено контингент радянських військ, який приступив до виконання інтернаціонального обв’язку на її території. Що крилося за цією зовні сухуватою фразою, ми дізнаємося лише десяток років потому.
… В Афганістані йшла війна. І на цій жорстокій війні було все по-справжньому: і фронт, і тил, свої й чужі; втрати, біль, горе та перемоги. Там воювали та гинули хлопці: наші товариші, сусіди, брати, сини.
Їхнє покоління, народжене в 50-60-х роках ХХ століття, тільки починало доросле життя. Але настав час, що поставив на їхньому шляху тяжкі випробування.
Згадаймо дати, які гіркою сльозою запеклися в душах цілого покоління, глибокою раною – в серцях матерів:
1 липня 1979 року – прибуття до Афганістану радянського парашутно-десантного батальйону;
25 грудня 1979 року – введення на територію Афганістану обмеженого контингенту радянських військ;
15 лютого 1989 року – виведення радянських військ з Афганістану.
За цими датами стоять люди. Через цю війну пройшло понад 641 тис. військовослужбовців, з яких 150 тис. українців; 14453 життя обірвалося на афганській землі; 292 особи пропали безвісти; 15000 молодих сильних людей повернулися з війни інвалідами.
Жовтоводські «афганці»
Не оминули ці події й наш дніпропетровський регіон, жовтоводський край. Із Дніпропетровської області до Афганістану було направлено 12 тис. військових, з яких 231 солдат загинув смертю хоробрих. 185 юнаків-жовтоводців проходили службу в Афганістані…
Повертається додому солдат, відслуживши строкову службу, а мирне життя сприймається зовсім по-іншому після пережитих подій афганської війни. Зміцнілі фізично, сміливі, палкі, безкомпромісні – не дивно, що вони стали саме такими, адже там, на війні, ці відважні чоловіки бачили багато такого, про що не розповідають навіть через 24 роки.
Багатьох наших земляків воїнів-інтернаціоналістів було нагороджено високими урядовими нагородами:
- орденом Червоної Зірки – Добровольского О.А., Омельчука І.А., Храмовича С.Л., Ушакова С.М.;
- медаллю «За бойові заслуги» – Березу О.А., Бабенка Ю.В., Желєзняка О.А., Пузерея О.В., Боклага І.І., Сливку В.І., Кузьмука І.М.;
- медаллю «За відвагу» – Мисяйла В.Г., Перлевича В.С., Федька М., Шуманова С.М.
І сьогодні наші серця стискаються від болю, коли думаєш про наших юнаків, які, виконуючи наказ Батьківщини, пройшли тернистими, тяжкими, болючими стежками чужої країни. Вони склали іспит на зрілість, патріотизм, чесність і відвагу, незважаючи на те, що долі багатьох війна перекреслила, не дала здійснитися найзаповітнішим мріям.
Не можуть «афганці» жити у спокої, тому у мирний час також обирають випробування, громадську активність. У депутатському корпусі Жовтоводської міської ради V скликання працювали воїни-інтернаціоналісти Вахнюк Володимир Зіновійович, Пузерей Олександр Володимирович; у VІ скликанні – Жлобінський Юрій Миколайович. Вони як представники громади у міській владі ініціюють та вирішують нагальні потреби територіальної громади міста. Сьогодні в складі виконавчого комітету міської ради працює Євген Олександрович Касаткін, який довгий час очолював міський відділ ГУ МВС. Беззаперечна життєва істина для Євгена Олександровича – «кожен день – це бій за добро та справедливість». Є.О.Касаткін брав участь в останніх бойових операціях на території Афганістану, нагороджений медалями «За відвагу», «За бойові заслуги».
Активно працює міська організація «Афган», яка налічує понад 150 членів – мешканців нашого міста, котрі виконували завдання Батьківщини та брали участь у військових конфліктах на території інших держав. Очолює «Афган» Сергій Миколайович Іщенко.
Близько 3000 учасників афганської війни нашої області виконували завдання Батьківщини і при ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Серед жовтоводців це Боклаг І.І., Іванов А.Ф., Ковальов В.І., Кравченко Г.Є., Ласкавий В.В., Юзва В.М., Шевченко Г.М.
Сьогодні воїни-інтернаціоналісти працюють на провідних підприємствах, в установах та організаціях міста, примножуючи трудові звершення жовтоводців. Так, у структурних підрозділах ДП «СхідГЗК» працюють воїни-інтернаціоналісти: водіями – Боклаг І.І., Пасько С.С., Шугалка В.Г.; машиністом-екскаваторником – Овчаров Л.І.; електромеханіком – В’юник О.М.; інженером – Климентенко О.М.; слюсарем – Луговський О.Л.; контролером – Сало В.В. Також серед працівників провідного підприємства міста є брати Железняк О.А. та Железняк С.А., шанують та поважають працюючих там Усова В.В., Улітіна В.В., Жилякова С.В., Жушмана О.М., Антоненка Є.О., Омельчука І.А., Волкова О.В., Демченка М.М., Сарану С.І., Федька С.М. На КП «Жовтоводськводоканал» ДОР» працюють Черниш М.В., Сташкевич В.М.
Усі вони мають мирні професії, які так потрібні нам, але в душі та за вірою ці люди – члени великого братства воїнів-інтернаціоналістів.
Наші миротворці
Несучись у бурхливому вирі життя, вирішуючи повсякденні справи, працюючи і навчаючись, ми не завжди пам’ятаємо, що наші друзі та колеги по роботі мають за плечима роки війн, чужих війн, що йшли у далеких країнах. А учасники військових конфліктів на території інших держав – люди не багатослівні і, як правило, дуже скромні. Лише вечорами, бува, защемить серце від спогадів, адже їм є що пригадати. Так, служили: в Чехословаччині – В’юник О.М., Малюченко Г.М., Нестеренко П.Г., Кравченко Г.Є., Красилич В.І., Кузнєцов В.П., Кузьменко В.О., Нешенко А.М., Пасічник М.М., Романченко Д.В., Труш М.І.; в Югославії – Демченко М.М., Зонеберг О.М., Кобзар О.М., Коваль О.В., Копитов С.А., Перепічко Є.В., Покуса Р.У., Стуліков Г.Г., Юрченко В.Г.; на Кубі – Дубовий І.М., Маловіца М.А., Мілін О.П.; у Єгипті – Климентенко О.М., Ремболович В.М., Сулім А.В., Шашкін Л.Є.; в Ефіопії – Сергейчук В.В.; у В’єтнамі – Детюк П.І.
У житті воїнів-інтернаціоналістів є чимало визначних дат: державних і місцевих, радісних і сумних, близьких і далеких. Вони – поряд із ветеранами Великої Вітчизняної війни в День Перемоги та у дні визволення нашого міста від фашистських загарбників; поряд із молоддю на фестивалях патріотичної пісні та спортивних змаганнях; у міському музеї – на засіданні патріотичного клубу «Пам'ять». Та 15 лютого – особлива дата, яка кличе побратимів до єднання.
Ця дата дає можливість кожному з нас відкрито поглянути на нашу історію, дати їй об'єктивну оцінку і зрозуміти, що головним героєм усіх воєнних конфліктів був простий солдат, для якого військовий обов'язок – це справжній подвиг.
І в цей день ми щиро бажаємо всім учасникам бойових дій на території інших держав та їхнім близьким міцного здоров'я і добра, тепла і взаєморозуміння.
Схиляємо голову перед світлою пам’яттю тих, кому не судилося повернутися з війни.
А наш обов'язок сьогодні – зробити все можливе, щоб подібне ніколи більше не повторювалося.
О.Малоок,
секретар міської ради, депутат міськради від ПР.