Поради батькам майбутніх першокласників

Вступ до школи становить етапний момент життя дитини. Це зустріч з новим світом – загадковим, бажаним, і, водночас, непростим Адже саме в початковій школі дитина вперше стане суб´єктом соціально –нормованої діяльності, коли виконувати слід не лише те, чого хочеться, а те, що треба і саме так, як цього вимагають дорослі – вчителі. Безумовно, вся попередня історія розвитку дитини готує її до такої діяльності, яку сама дитина сприймає як необхідний крок до справжньої дорослості. Більшість дітей бажають іти до школи і це дуже важливо. Однак бажання першокласників є дуже поверховим і не обґрунтованим : дитина хоче оволодіти новою соціальною роллю("школяр"), яка приваблює зовнішньою атрибутикою (своя нова форма, портфель) та ритуальністю – в школу ідуть всі діти, з роллю школяра пов´язане щось цікаве, "доросле "ставлення з боку батьків та друзів тощо. Але дуже швидко виявляється, що все зовсім не так. В школі треба робити те , що вимагає учитель не тільки тоді, коли хочеться, уроки слід вчити завжди . Та й просто фізично важко витримати навантаження, що існують.

Що обмежує успішність дитини?

Результат успішного навчання значною мірою залежить від працездатності учня, адже засвоєння навчального матеріалу від­бувається тільки в той період часу, коли дитина має «робочий» тонус і може уважно слухати, запам'ятовувати, обдумувати і від­творювати почуте.

Серед причин, які обмежують успішність у навчанні, одне з перших місць посідає загальна ослабленість здоров'я. Фізич­но ослаблена дитина втомлюється задовго до закінчення занят­тя, не встигає відпочити за перерву, звичайні для інших учнів вимоги виявляються для неї надмірними. У підсумку накопи­чується стомлення, а відсутність своєчасного відпочинку при­зводить до формування хронічної втоми. Особливо важка для дитини ситуація складається при розбіжності очікувань дорос­лих та її досягнень. Якщо від школяра чекають безумовних успіхів, то неминучі при перевтомі труднощі й невдачі викли­кають невдоволеність батьків. У підсумку в дитини виникає і підтримується високий рівень тривоги, уявлення про себе, як про безнадійно поганого учня. Це дезорганізує його діяльність і ще більше виснажує. У такому стані дитина не здатна впо­ратися навіть з тим навчальним навантаженням, яке було ціл­ком їй доступне. А нарікання на лінощі, покарання призводять до того, що вона замикається, стає плаксивою і похмурою, не­рідко в неї з'являється негативне ставлення до школи. На зни­ження рівня дитячого здоров'я впливають:

-     погіршення екологічної обстановки;

-     збільшення питомої ваги «синтетичного» харчування, наси­ченого консервантами та барвниками;

-     шкідливий вплив  електронної та радіотехніки,  побутової хімії;

-     зменшення фізичних навантажень;

-     «стресогенне» напружене міське життя.

Багато дітей схильні до частих застудних захворювань, що не тільки послаблюють організм, а й ведуть до формування осе-. редків хронічної інфекції: хронічних тонзилітів, гайморитів і т.д. Ці захворювання, які, на перший погляд, не є надто небезпеч­ними, насправді стають причиною хронічного отруєння організ­му і призводять до зниження загального тонусу, працездатності, стійкості до навантажень, у тому числі й розумових. Важливою причиною підвищеної стомлюваності багатьох першокласників є й те, що початок шкільного навчання збігається з періодом ін­тенсивного зростання, так званим ростовим стрибком. У цей пе­ріод дозрівання нервової регуляції і серцево-судинної системи часто відстає від бурхливого росту кістково-м'язової системи. Зовні доросла дитина насправді виявляється менш стійкою до різних навантажень до того моменту, доки організм знову набу­де гармонійної рівноваги. Тим більш уразливою під час ростово­го стрибка стає ослаблена дитина. Втім тут є й інша небезпека. Трапляється так, що батьки, надмірно опікуючись хворобливою дитиною, заважають формуванню в неї самостійності, уміння до­лати труднощі, адекватної самооцінки, що зрештою теж позна­чається на її успішності.

Як зберегти здоров'я і життєрадісність в умовах авчання.

Перш за все, необхідне співвіднесення рівня вимог та режи­му навантажень із реальними можливостями учня, з особливос­тями його здоров'я і працездатності. Тож завдання батьків – не лише зрозуміти, підтримати, допомогти, коли це необхідно, а й так організувати життя сина чи доньки (а при необхідності й усієї родини), щоб шкільні навантаження не призвели до пере­втоми, неврозів, порушень постави та зору тощо.

Варто замислитися про режим дня, головне завдання яко­го - забезпечити високу працездатність нервової системи (тоб­то здатність у мінімальні терміни досягти максимальних ре­зультатів) у години навчальних занять у школі й удома. Якщо дитина день у день в один і той же час лягає спати і проки­дається вранці, обідає після повернення зі школи, сідає роби­ти уроки після прогулянки, то їй легше планувати та розподі­ляти час, швидко включатися в роботу, успішно виконувати її в більш короткі терміни. Режим дня повинен складатися з на­вчальних занять у школі та вдома; відпочинку з достатнім пе­ребуванням на свіжому повітрі, рухливих ігор або фізкультур­них занять; регулярного повноцінного харчування; повноцінного, достатнього за тривалістю сну.

Недосипання зведе нанівець усі зусилля допомогти в навчан­ні та зберегти здоров'я учня. Воно різко негативно позначається на стані дитини, насамперед психічному: вона стає легко збуд­ливою, часто відволікається, неадекватно реагує на зауваження, не може зосередитися при роботі. Часте недосипання — одна з причин перевтоми і неврозів у школярів.

А потреба уві сні така: для 6-7-річок - 10-11 годин, для учнів 8 років і старших - не менше 9,5 години. Втім, вона залежить і від стану здоров'я. Так, ослаблені діти, ті, що одужують після захворювань, схильні до підвищеної збудливості або стомлюва­ності мають потребу в тривалішому сні. Крім того, всім першо­класникам на початку навчального року рекомендується спати більше, ніж дітям, адаптованим до систематичного навчального навантаження. Це можна зробити за рахунок 1-1,5-годинного денного сну. Денний сон відновлює працездатність організму більшою мірою, ніж будь-який інший вид відпочинку, навіть краще, ніж такі корисні для дітей ігри на свіжому повітрі. Тож, якщо батькам удасться організувати режим таким чином, щоб школяр міг поспати вдень, його продуктивність під час вико­нання домашніх завдань помітно зросте, а сам він стане актив­ним і життєрадісним.

Слід обов'язково подбати й про те, щоб дитина щодня про­водила достатньо часу на свіжому повітрі, що є потужним оздо­ровчим фактором, унаслідок якого поліпшується вентиляція ле­генів, підвищується вміст кисню в крові, нормалізується стан нервової системи. Доведено: якщо дитина перебуває переважно в приміщенні, навіть добре освітленому й забезпеченому дже­релом ультрафіолету, в неї швидше втомлюються м'язи спини, знижується вміст фосфору (важливого поживного елементу для нервових клітин) у крові, падає гострота зору.

Зниження рухової активності порушує процеси нормального розвитку, веде до зміни обміну речовин. Тоді як рухова актив­ність тонізує центральну нервову систему дітей, під час руху відбувається активізація нервових клітин усіх ділянок кори го­ловного мозку, підвищується обмін речовин, посилюється виді­лення гіпофізом гормону росту.

Інша складова успіху - харчування. Практика свідчить, що в багатьох сім'ях батьки стежать за ним менш ретельно, ніж це мало би бути, а в підсумку в їхніх чад виникають порушення апетиту. Для його поліпшення рекомендується давати сирі ово­чеві салати з рослинною олією, оскільки вони стимулюють виро­блення шлункового соку, покращують перистальтику кишечника; варений буряк, малосольні огірки, які мають легку жовчогін­ну дію, що теж збуджує апетит. Доречною є стимулююча тера­пія: прогулянки на свіжому повітрі, ігри з водою, заняття фіз­культурою. Крім того, їжа завжди буде з'їдена із задоволенням, якщо дитина сама брала участь в її приготуванні. Дуже корис­ні й такі незаслужено забуті овочі, як ріпа, горох, боби, гарбуз, редиска, і ягоди: смородина, суниця, чорниця, жимолость, ма­лина, обліпиха, плоди шипшини. Вони містять необхідні віта­міни та мікроелементи в оптимальній кількості. Єдине: потріб­но привчити дитину обов'язково мити овочі та ягоди і їсти їх чистими руками, щоб уникнути зараження глистами, яке веде до зниження опірності організму.

Таким чином, чим раніше батьки задумаються про зміцнення фізичного стану свого малюка, тим краще. В адекватних умо­вах дитина стає більш працездатною, активною, життєрадісною, легше справляється з навчальним навантаженням.

Ще кілька важливих моментів. Слух, зір, постава теж ма­ють бути в зоні особливої уваги батьків. Для того щоб зберег­ти слух дитини, необхідно захищати вуха від переохолоджен­ня, лікувати навіть несильний нежить, оскільки інфекція може легко проникнути з носоглотки в порожнину середнього вуха й викликати його запалення. Слід оберігати слуховий апарат і від сильного або тривалого подразника. Особливу небезпеку в цьому сенсі становлять навушники: дуже сильна вібрація бара­банної перетинки приводить до її розтягнення, втрати еластичності і в подальшому до зниження слуху. Крім того, в навуш­никах дитина не орієнтується в звуках навколишнього світу, може не почути шум машини, яка рухається, або інші звуки, які сигналізують про небезпеку. Ще слід пам'ятати про те, що при шумі продуктивність фізичної праці падає на ЗО відсотків, а розумової - на 60!

Щоб уникнути напруги зору, слід суворо стежити за освіт­леністю робочого місця дитини: світло має падати зліва і зза­ду (у лівші - праворуч), щоб рука не загороджувала роботу. Дуже серйозно треба ставитися й до вибору книжок. Купу­ючи їх, батькам слід звернути увагу на те, щоб папір, на якому вони видруковані, був цупкий і непрозорий. Аби пе­ревірити це візуально, треба подивитися на сторінки книж­ки - на них не повинен просвічуватися текст зі зворотнього боку. Крім того, не крейдований, оскільки на такому папері текст відсвічує, що погіршує сприйняття і сприяє порушен­ню зору. Те саме стосується й паперу для зошитів, в яких лінії (фіолетового, зеленого, блакитного або сірого кольорів) мають бути чітко продруковані й водночас збігатися на су­міжних сторінках. Особлива стаття в профілактиці порушень зору - телевізор і комп'ютер. Перегляд телевізора й роботу на комп'ютері необхідно переривати через кожні 15-20 хви­лин (рекламні паузи), а відстань від очей до екрана має бути не менше подвійної діагоналі екрана монітора і не менше 1 метра від екрана телевізора.

Неправильна постава справляє негативний вплив на робо­ту внутрішніх органів: ускладнює роботу шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи, легенів; зменшується життє­ва ємкість легенів, знижується обмін речовин, унаслідок чого можуть бути поганий апетит, млявість, головні болі, швидка стомлюваність. Дбаючи про правильну поставу своєї дити­ни, батькам слід пам'ятати, що портфелі й сумки, які носять на одному боці, для школяра не бажані взагалі - їх носіння може призвести до сколіозу. Ідеальним є ранець. Вага повно­го ранця не має перевищувати 5-6% ваги дитини, щоб вона не сутулилася і не нагиналася вперед. Загальна вага підруч­ників і всього шкільного приладдя (без ваги ранця або порт­феля), якщо учень носитиме його на відстань до 3 км, не повинна перевищувати допустимих гігієнічних норм: для 1-2-класників - 1,5-2 кг. Носіння важкого портфеля може викли­кати порушення постави, спровокувати викривлення хребта і захворювання нирок.  Згідно з санітарно-гігієнічними нормами шкільний ранець має бути виготовлений з гігієнічного водовідштовхувального легкого матеріалу, забезпечений світ-ловідбивачами і еластичними лямками, забезпеченими ремін­цями для регулювання довжини. Крім того, на кожному ви­робі обов'язково має бути проставлене маркування, для якого віку призначений даний ранець. Чим більше відділень в ран­ці, тим краще. У такому разі в ньому буде більше порядку і потрібну річ не доведеться діставати з дна.

І ще одна невеличка, втім, переконані, важлива порада. Чудовий ефект у навчанні дає спів, який не тільки зміцнює м'язи гортані та голосові зв'язки, а й розвиває фонематич­ний слух, який відіграє важливу роль для правильного ви­мовляння звуків. Тому, якщо батьки хочуть, щоб дитина була успішна у вивченні іноземної мови, їм варто записати її в хо­рову студію.

Батькам першокласників-шестирічок про­поную  до уваги декілька корисних порад.

«ЗОЛОТІ» ПРАВИЛА ДЛЯ БАТЬКІВ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

•      Заздалегідь привчайте дитину до від­ повідного розпорядку дня, особливо якщо вона не відвідує дошкільного закладу.

•      Демонструйте любов до дитини неза­лежно від її оцінок у школі. Вона має від­ чувати, що дорога вам завжди, незважаючи на те, чи збігаються її шкільні досягнення з вашими уявленнями й вимогами. Таке
ставлення допоможе сформувати в дитини стійку позитивну самооцінку на все життя.

•      Полюбіть школу, в яку ви віддали свою дитину. У жодному разі не можна дозволяти собі некоректних коментарів про школу та її вчителів, особливо у присутності дитини. Дитині важко одразу сприйняти авторитет учителя. Тому якщо мама підтримуватиме педагога, доньці або сину буде набагато лег­ше ввійти в нову життєву ситуацію.

•      Не перетворюйте дитину на засіб ва­шого самоствердження, на річ, якою можна вихвалятися перед знайомими: «А моя доч­ка дві іноземні мови вивчає, на фортепіа­но грає, на художню гімнастику ходить!».
Цілком можливо, що таке навантаження для неї надмірне, але вона не насмілюється вам заперечувати. Роздивіться у малюкові не продовження вашого «Я», а окрему осо­бистість. Тоді ви будете здатні зрозуміти, що їй справді потрібно, а що ні.

•      Говоріть із дитиною щодня про всі дрібниці, про складні і приємні події, про її відчуття від тих чи інших справ, про шкільне життя.

•      Ураховуйте побажання дитини. Адже до школи йде вона, а не ви. Тож варто до­слухатися, який вона хоче портфель, пенал, олівці, яка форма їй більше до вподоби, не­обхідно дати змогу зробити вибір із декількох
представлених варіантів відповідно до ваших фінансових можливостей. .

•      Якщо ваш малюк хоче взяти із собою до школи щось нестандартне, скажімо, ма­леньку іграшку, — дозвольте! Батьки по­миляються, намагаючись навіяти дитині, що відтепер вона стає дорослою. Дитинство
після 1 вересня не закінчується. Цей процес тривалий, особливо для шестирічок.

•      Ще до школи варто з'ясувати нахили малюка і розпочати заняття хореографією, спортом, музикою, малюванням, допомогти спрямовано витрачати енергію до початку шкільного навчання і досягати позитивних
результатів у тій справі, що подобається саме йому, а не тільки вам.

•      Показуйте, що ви задоволені здобут­ками своєї дитини, уникайте підкреслення її невдач.

•      Якщо у школі, яку ви обираєте, пер­шокласники вдень не сплять, а ваша дитина потребує денного сну, не залишайте це пи­тання без уваги. Шукайте школу-дитсадок, де цю умову виконують обов'язково.

•      Розвивайте увагу, пам'ять, мислення малюка за допомогою спеціальних вправ.

•      Учіть дитину висловлювати свої дум­ки, переказувати оповідання, мультфільми, події.

•      Розвивайте дрібні м'язи рук за допо­могою ліплення, малювання, аплікацій, на­низування намистинок, складання пазлів тощо.

•      Аби дитина, переживши ажіотаж 1 Ве­ресня, могла підтримувати позитивний на­вчальний настрій протягом подальших років, необхідні спільні зусилля — і сім'ї, і громад­ськості, і, звичайно, школи. Багато в цій
ситуації залежить від батьків, адже насампе­ред вони готують до школи. Радимо мамам і татам бути пильними, особливо впродовж першого періоду навчання.

Психолог відділу освіти                                          А.А.Климчук